головна сторінка

Вивчай рідний край разом з бібліотекою

Літературна мапа району

   
                                                                     Аби ви знали, добрі люди
                                                                                                  Як з вами хороше мені.

Анатолій  Миколайович  Анастасьєв
(нар. в 1940 році)

Анатолій Миколайович Анастасьєв народився на Херсонщині в селі Кірове Бериславського району .
   Після закінчення Борозенської середньої школи Великоолександрівського району працював у сільській кузні молотобійцем, потім була армія.
   Звільнившись у запас, працював обліковцем у радгоспі « Більшовицький наступ», методистом районного будинку культури, літ працівником і завідуючим відділом райгазети. Заочно навчався в Київському державному університеті на факультеті журналістики. Працював власкором Херсонської обласної газети « Наддніпрянська правда», редактором Великоолександрівської районної газети « Голос трудівника».
    Поетичні збірки Анатолія Анастасьєва складають твори, написані в різні часи, починаючи з шестидесятих років. Його ліричний герой через десятиліття несе читачеві свої болі і радощі, свої роздуми над добром і злом, чуйністю і жорстокістю. Поет нагадує читачеві про невіддільність природи й людини. Один з мотивів збірок – хліборобська праця, яка, на думку автора, може і повинна об’єднувати людей. Дорогу до сердець читачів  знайде також інтимна лірика, у яку поет вкладає щирі і глибокі почуття.  .
                                Твори:
Косовиця: Поезії. - Сімферополь: Таврія, 1991.- 56 с.
Іду до вас: Лірика. - Херсон: Просвіта, 1996.- 29 с.
Кожному – по заслузі: Гумор, сатира, лірика. - Велика Олександрівка: Обрій, 2003.- 34 с.
Осінній дисонанс: Книга поезій. - Херсон: Просвіта, 2007.- 75 с.
Подорожник: Поезії. - Київ - Херсон: Просвіта, 2008.- 75 с.
В яблучко: Сатира, гумор. – Київ – Херсон: Просвіта, 2008. – 59с.
В чарівному світі дитинства: Вірші для дітей. – К:Просвіта, 2008.– 39с.
Збудуться мрії твої:Вірші для дітей. – Київ - Херсон:Просвіта, 2009.-39с.
В обіймах степу: Вибране. – К.- Херсон:Просвіта, 2010. – 143с.
Звідси починається Вітчизна: Пісні для дітей і про дітей. – К.-Херсон:Просвіта, 2010. – 20с:. іл.
Чаша терпіння: Публіцистика. – К: Херсон: Просвіта, 2011. – 79с.
Запалення серця: Поезії, пісні, спогади. – К.- Херсон: Просвіта, 2011. – 87с.




------------------------------------------------------------------------------------------------------------
                  

                                                                                                         Я не боюся подивитися назад,               
                                                                                                          я після себе буряну не залишив,                            
                                                                                                          а як подивитися вперед – то    
                                                                                                         скільки мені ще потрібно зробити!

                                                   Володимир Федорович Білоконь
                                                             (нар. в 1948 році)

       Володимир Федорович Білоконь народився в смт. Велика Олександрівка.
Спочатку, як і в мільйонів наших співвітчизників, дитячі роки, школа. Закінчив Херсонський державний педагогічний інститут за спеціальністю «вчитель загально- технічних дисциплін» та Мелітопольський інститут механізації та електрифікації сільського господарства за спеціальністю «інженер – механік».
   В подальшому робота в школі, райкомі комсомолу, райкомі партії. І друге загартування і становлення як лідера і керівника – колгосп «Росія», заступник голови колгоспу, секретар первинної партійної організації, заступник голови райвиконкому, голова колгоспу «Інгулець», голова Великоолександрівської районної державної адміністрації, начальник державного управління екології та природних ресурсів в Херсонській області, заступник начальника управління Північно – Кримського каналу.

                                                  Твори
Про людей і про себе. – Херсон :ВАТ «Херсонська міська друкарня», 2012. – 27с.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------

                                                                      Я корінням живу в своїх дітях

Світлана  Миколаївна  Богун
                                                                   ( нар. в 1964 році )

     Світлана Миколаївна Богун народилась  в селі Кар’єрному  Великоолександрівського району. Тут була перша мамина колискова, шелест сонних тополь, плюскіт води у відрі, стукіт вагонних коліс, що долинав з Білої Криниці. Все це дивним чином перепліталося і знайшло своє втілення у неповторних мелодіях.
     Світ дитинства не обминула краса квітучих луків, вишневих садів та зелених дібров. Звідти прийшло до неї захоплення барвами, цвітом, красою. Спонукало до цього, мабуть, її ніжне, чутливе серце.  Писати дівчина почала в молодшому шкільному віці. Перші вірші присвятила улюбленій вчительці.
     У 12 років серйозно захопилася поезією, почала працювати над  удосконаленням своєї поетичної майстерності. Навчаючись у школі Світлана брала активну участь в художній самодіяльності, вчилася грати на акордеоні, після закінчення восьмирічки працювала музичним керівником у дитсадку, потім вступила до Бориславського педучилища.
    У 1987 році почала трудову діяльність у Білокриницькій школі вчителем початкових класів. Працює там і донині.
     Пісні Світлани Богун з’явилися не так уже й давно, але відразу припали до сердець слухачів. Життєвий шлях Світлани Миколаївни тісно переплітається з мистецтвом. Свої пісні вона пише так само щиро. Як складає їх народ. Тому так легко вони співаються і запам’ятовуються. Незважаючи на простоту, вражають глибиною, задаровують ліричністю
   Друкується на сторінках районної газети..
                        Твори:
У закутках жіночої душі: Поезії. - Велика Олександрівка, 2003.- 35 с.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------


                                                                                           Любовью прорастает красота,
                                                                                           Но в ней любима только лишь мечта.

В’ячеслав  Васильович Бойчук
                                                              (нар. в 1962 році)

Народився в Омську . Його батьки мешкали там після сталінських репресій. В 1965 році родина Бойчуків повернулася в Україну, але не на батьківщину своїх батьків, а завербувалася в село Борозенське Великоолександрівського району.
  Тут у безмежних степових просторах промайнуло Славкове дитинство.
 «Краще них (степів) нічого в житті не бачив і не бачу» - згадує наш земляк. Усі його естетичні смаки, формування раннього світогляду та перших творчих поривань – усе це наші херсонські степи.
  Тут В’ячеслав написав свої перші вірші і «недоладні» прозові твори. «Тут я став особистістю –войовничою і максималістською. В цих неозорих просторах я вдивлявся в майбутнє життя.»
  В 1978 році закінчив школу і пішов працювати матросом пасажирського флоту. У 1981 наш земляк за власним бажанням пішов служити в армію, і потрапив до обмеженого контингенту Збройних Сил СРСР. В’ячеслав не раз дивився смерті в очі, виходив вміло з найскладніших ситуацій і повернувся з Афганістану з багатьма нагородами, але головною і найдорожчою є медаль « За бойові заслуги».
  У 1983 році вступив до Сімферопольського державного університету на історичний факультет. Закінчив його успішно. Мріяв працювати в науковій сфері, а тому закінчив аспірантуру, захистив дисертацію.
 На початку 90-х років працював в «Таврійських відомостях», потім заступником редактора газети «Світ Криму» та літературному часописі « Передвість».
  У 1998 році В’ячеслав Бойчук став членом Союзу письменників Криму.
  Наш земляк зараз мешкає в м. Сімферополі. Займається педагогікою, захоплюється вивченням історії , має краєзнавчі доробки, працює в журналістиці.  
                                Твори:
Февральский дождь: Сборник поэзий.- Симферополь: МИЦ, 1997.- 80 с.
Я – Гильгамеш:Роман.Ч.1// Брега Тавриды.-1997.
Я – Гильгамеш:Роман.Ч.2// Афганец.-1991.-№ 1.
Я – Гильгамеш: Роман // Пересвет. – 2004.- №4.
Эриния: Историко – фантастический  роман.- Симферополь: Пересвет, 2001.- 272 с.
Серые ангелы: Повесть.- Симферополь: Пересвет, 2003.- 115 с.
Сказки острова Руяна: В 2-х книгах.- Симферополь: Пересвет, 2005.- 112, 80 с.
Планета Серого Короля: Сказка.- Симферополь:  Пересвет,  2005.- 121 с.
Книга Каина: Эпос. Ч. 1 // Полюс Крым.- 2003.- №3.  Книга Каина :  Эпос. Ч. 2 // Фанданго. - 2005.- №3.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------

  
                                                                                Мисливці – люди мужні всі,

                                                                                                             Давно вже дружбою міцною
                                                                                                             В народі славляться вони

                                            Олександр  Миколайович  Григурко
                                                           (нар в 1965 році)

 Олександр Миколайович Григурко народився в  смт. Калінінське Великоолександрівського району. Після закінчення Калінінської загальноосвітньої школи в 1983 році вступив до Херсонського медичного училища, на факультет стоматологія – ортопедична.
 Живе в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, працює в санаторії « Золота нива».
    Поезією почав захоплюватися ще школярем, а потім і в студентські роки.
  У 2003 році Всеукраїнська газета « Полювання і риболовля» надрукувала його перший твір.
 А у 2006 році Київське видавництво видало з друку збірник віршів та гуморесок « Полювали з кумом якось.»
 Незабаром вийде з друку нова збірка « Мисливська зоре ти моя.»
 У рукописному варіанті готується до друку третя збірка Олександра Григурка « По два береги Дніпра».
                         Твори:
Полювали з кумом, якось…: Вірші та гуморески. – К.: Видавництво «Основа», 2006. – 200с.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------


                                                    Геннадій  Станіславович  Довнар
                                                                ( нар. в 1925 році)

   Геннадій Станіславович Довнар народився  в с. Брильове, Березинського району, Мінської області, в селянській родині. На Україну сім’я переїздить у 1934 році. Батьки працюють у радгоспі « Більшовицький наступ» с. Борозенське Великоолександрівського району на Херсонщині. До війни закінчує 9 класів. Після визволення території області від фашистських окупантів вступає до лав діючої Радянської Армії. Бере участь у визволенні Миколаєва, Одеси, Молдови, Румунії, Болгарії, Югославії, Угорщини, Австрії.
  По війні Г. Довнар закінчує 10 й клас і філологічний факультет Одеського університету ім. Мечникова. За призначенням 1950 р. приїздить до Луганська.
 Член спілки журналістів України з 1956 р. член спілки письменників України з 1964 р. Автор понад 30-ти повістей і романів.
  Неодноразовий переможець літературних конкурсів-обласних, республіканських і всесоюзних. 

 
                                 Твори:
Головченки:Роман.-Донецьк:Донбас,1975.-173 с.
Повернення:повість-бувальщина.-К.:Рад.письменник,1976.-171 с.
Дорога без кінця:Роман.-К.:Рад.письменник,1980.-272 с.
Мины падают в цель: Повесть и рассказы.-Донецк:Донбасс,1981.-160 с.
Солдаты милосердия: Повесть. - Донецк:  Донбасс,1987.-174 с.
Гарячий екран:Роман.-Луганськ:Світлиця,1997.-240 с.
Христофор воскрес:Роман.-Луганськ:Світлиця,1997.-244 с.
Істинно говорю вам: Раздумья, новеллы,стихи.-Луганск,2000.-68 с.
Моя желанная неволя: Дневник писателя.-Луганск,2000.-108 с.                     
Я – земля!: Повісті. - Луганськ, 2001.-15

------------------------------------------------------------------------------------------------------------

                                                      Історію потрібно вивчати не тільки за
                                                                    мертвими літописами, але й серед народу

Володимир Дмитрович Заводяний

 Володимир Дмитрович Заводяний проживає в селищі Калінінське Великоолександрівського району. За фахом учитель фізики, понад три десятиліття обіймав посаду директора Калінінської ЗОШ. Сьогодні Володимир Дмитрович відкрився перед своїми земляками ще одною гранню своєї непересічної особистості, подарувавши читацькому загалу плід багатолітньої пошукової і дослідницької праці –  історико – краєзнавчий довідник.

                                                         Твори

Калінінське у літописах та спогадах. – Херсон: ВАТ «Херсонська міська друкарня», 2008. – 344с.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------


Валерій  Вікторович Зінченко
                                                               (нар. в 1985 році)

      Валерій Зінченко народився  у Великій Олександрівці.
  Закінчив Великоолександрівську загальноосвітню школу, дитячу школу мистецтв по класу акордеона, художнє відділення та хореографічне відділення.
   Брав активну участь у роботі районного літературного об’єднання «Обрій». Вірші почав писати з чотирьох років. Спочатку римував слова, потім з сестричкою додавали до рим декілька слів – виходив віршик. Записував їх у зошит друкованими літерами, як умів, оздоблював малюнками. Саме тоді і почала відвідувати його Муза.
  Підтримали захоплення Валерія перша вчителька, мама, дідусь і бабуся, а згодом і херсонський поет Анатолій Крат. Пізніше спонсором збірки став відомий письменник Яр Славутич.
  Вірші Валерія почали друкувати у районній газеті «Голос трудівника», « Гривна», «Зірка», «Джерела», журналах «Малятко», «дзвіночок», «Кур’єр Кривбасу», «Кважди Ква».
    Як поет представлений у колективному збірнику « Ластовенятко».
  З 1994 року є членом Херсонського літературно-мистецького гурту «Малюнок – Степовичок».
                                                           Твори:
Золотий метелик: Вірші. - Херсон, 1996.
Голубий трамвай: Оповідання і казки. - Херсон, 1997.-24 с., іл..
Школа двері відчиняє: Вірші, пісні. - Херсон: ЦНТЕІ, 1999.- 20 с.
Журавлина пісня: Оповідання. - Велика Олександрівка, 2006.- 24 с.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------

   
                                                  
                                                       Вікторія  Вікторівна  Зінченко      
                                                                 (нар. в 1987 році)

Віка Зінченко народилася в селищі Велика  Олександрівка.
  Закінчила загальноосвітню школу, та дитячу школу мистецтв,  вступила до Бериславського педагогічного училища на факультет дошкільного виховання.
  Захоплюється літературою, малюванням, музикою.
  Вірші складає з 5-річного віку. Друкувалася в журналах «Малятко», «Дзвіночок», «Ірина», « Кур’єр Кривбасу», «Кважди Ква», «Ластовенятко», газетах «Зірка», «Джерела», «Гривна», «Новий день», «Наша дитина».
    З 1994 року є членом Херсонського літературно-мистецького гурту «Малючок – Степовичок».
                           Твори:
Мама доню наряджала: Вірші. - Херсон, 1996
Абетка: Вірші. - Херсон, 2000
Як Женя була перукарем: Оповідання. - Велика Олександрівка, 2003.- 7 с.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------

                                                                                                        
                                                                                                                Сміх – це життя
                                                 Анатолій Миколайович Кордюк
                                                            (нар. в 1940 році)

Народився у Великій Олександрівці, там же закінчив середню школу.
 З тих пір проживає в м. Херсоні, де працював у системі УМВС та суднобудівній промисловості.
  Писати почав після виходу на пенсію.
  Збірка гумористичних віршів Анатолія Кордюка «В гості на сомину» цілковито справедливо приходить сьогодні до шанувальників красного письменства. Автор володіє природою гумору, а головне ще й природою вірша, твори його написані гарною мовою. Відчувається плідне навчання у наших видатних сатириків та гумористів Степана Руданського, Степана Олійника, Павла Глазового.
  «Кручені паничі» - друга гумористична збірка письменника.
   Той, хто знайомиться з творами цих веселих книг, не пошкодує: сміх, кажуть у народі, - то надійні ліки. Особливо в наш нервово - неспокійний час. Але ж людство, справді, вижило тому, що сміялось.
  В співавторстві з композитором  А.Ф.Донцовим написав вінок пісень про Велику Олександрівку.
  Друкувався в періодичній пресі в Австралії.
                              Твори:
В гості на сомину: Анекдоти, народні усмішки, гуморески, жарти. – Херсон: Айлант, 2004. – 148с, іл..
Кручені паничі: Народні усмішки, гуморески, жарти . – Херсон: Айлант,2006. – 72с, іл..
Не сміхом єдиним і все ж…:Збірка поезій. – Херсон: Айлант, 2009. – 44с., іл

---------------------------------------------------------------------------------------------------------

                                                                         Хочется жить и творить. Для  людей,
                                                                                       для добра, для хорошего настроения

Микола  Кирилович  Майоров
                                                               (нар. в 1919 році)

Микола Кирилович Майоров народився   у Великій Олександрівці.
 В роки Великої Вітчизняної Війни Микола Майоров партизанив на Смоленщині й Брянщині. Після тяжкого поранення майже зовсім втратив зір і слух. Та не зламався колишній воїн.
  У своїй першій книзі - щоденнику про партизан Микола Майоров щиро довіряє читачам роздуми і почуття, ділиться думками й спостереженнями, заглиблюється в духовний світ героїв, знайомить з багатьма цікавими людьми.
  Наступні твори, починаючи з 1971 року, це гумористичні повісті.
  На прицілі гострого викривального слова – недбалі господарники, шахраї, бюрократи, хвальки, грубіяни, пристосуванці – всі хто заважає спокійно жити й творчо працювати.
                            Твори:
Не сховатися: Гуморески. - Одеса: Маяк, 1975.- 164 с.
За велінням серця:Повість. - К:Рад. Письменник, 1976.- 283 с.
На прицілі: Гумор та сатира. - К: Дніпро, 1979.- 247 с.
Суворі випробування: Повість. - К: Дніпро, 1990.- 624 с.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------


                                                                                                             Слово найщиріше на землі –
                                                                                                              те, що серце мовить.
Валентина  Григорівна  Морозова                                              
                                                                 (1958 – 1995)

 Валентина Григорівна Морозова народилася й виросла у Великій Олександрівці. Закінчила ЗОШ№2 в 1975 році.
  Нелегким і непростим почався її поетичний шлях. Довгі роки впертих пошуків, любов до рідної української мови та народу врешті-решт допомогли їй знайти свій шлях у поезії, виробити свій індивідуальний стиль, чітко окреслити образ своєї ліричної героїні.
   Друкуватися почала в районній газеті» Голос трудівника», в обласних «Наддніпрянська правда», « Ленінський прапор». Потім її твори з’являються в журналах «Перець», «Людина і світ», «Жінка», альманасі «Вітрила», збірнику «Колодязні журавлі», газетах «Молодь України», «Православна Таврія»; «Літературна Україна»; « Робітнича газета», «Україна молода».
   В 1994 році вийшла збірка поезій «Довірившись землі і долі».
Будучи інвалідом другої групи, знайшла в собі сили закінчити Херсонське училище культури, що дало їй змогу на більш професійній основі пропагувати українське поетичне слово серед жителів району і області.
  Поезії Валентини Морозової прості і зрозумілі всім. Вона не спокусилася на модні серед деяких молодих поетів парно мовні словесні викрутаси, бо її лірична героїня прагне не до оригінального самовизначення, а  до того, щоб її думки і образи були близькі і зрозумілі простим людям.
   Тремтлива рука поетеси оспівує одвічні людські цінності: любов до рідного краю і його природи, щастя материнства, пошану до праці, добро, милосердя, духовність.   
                            Твори:
Довірившись землі і долі: Поезії. - Велика Олександрівка, 1994.- 26 с.
Степ: Поезії. - Велика Олександрівка, 1995.- 36 с.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------

                                                                                                Хліб – це праця і совість людини.

                                                   Сергій Васильович Морозов
                                                           (нар. в 1954 році)

Сергій Васильович Морозов народився в селищі Велика Олександрівка. Закінчив Великоолександрівську СШ №2, Херсонський сільськогосподарський інститут за фахом «вчений агроном». Працював агрономом – насіневодом в колгоспі ім..Горького, головним агрономом, секретарем парткому, головою колгоспу «Родина», начальником управління сільського господарства, головою Високопільської районної державної адміністрації. На даний час заступник голови Великоолександрівської районної ради.

                                                        Твори
Хліборобська нива. -  Херсон: ВАТ «Херсонська міська друкарня», 2012. – 229с.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------


                                                                                Кринице , кринице, кринице,
                                                                            Я вийшов з твого джерела .

Микола  Васильович  Олексієнко
                                                               (нар. в 1947 році)

 Микола Васильович Олексієнко народився  в селі Новопавлівка Великоолександрівського району Херсонської області. Дитинство та юність поета пройшла в селі Новодмитрівка Великоолександрівського району.
 Закінчив факультет журналістики Київського університету  ім. Т.Г Шевченка. Працював в газеті « Голос трудівника» кореспондентом, заввідділом, заступником редактора.
  Більшість віршів та пісень присвячені рідному селу, батькам, видатним землякам, коханню, природі.
  В житті буває різне: залишають гнізда птахи, відлітають далеко-далеко,  а потім повертаються… Так вийшло і з нашим поетом. Спочатку він залишив рідні місця,  переїхав на Дніпропетровщину в селище Широке. Робота журналіста дуже щедра на зустрічі з чудовими, добрими людьми. Багато таких людей стали героями його  повістей, новел, віршів та пісень.  
                                                    Твори:
На струнах любові: Поезії. - Сімферополь: Таврія, 1993.-
Матіолове поле: Поезії. - Дніпропетровськ: Дніпро, 1996.- 100 с.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------
    
                                                                      Я- крихітка на цій планеті,
                                                                                                Але в мені життєва суть…
Катерина  Миколаївна  Савченко
                                                              (нар. в 1942 році)

 Катерина Миколаївна Савченко народилася у Великій Олександрівці.
   Після закінчення загальноосвітньої школи навчалася в Бериславському педагогічному училищі. В 1968 році закінчила філологічний факультет Херсонського педагогічного інституту.
   Старший вчитель вищої категорії української мови та літератури загальноосвітньої школи № 4 м. Херсона. Їй присвоєно високе звання « Відмінник освіти України».
  Поезія Катерини Савченко – це рядки зболеного, люблячого серця, щемлива сповідь душі – сильної, доброї, вразливої. У віршах, присвячених матері, у творах, в яких відлунюють нескінченні турботи повсякдення, бентежно і невгасимо бринить світло чистої відданості, незламності у добрі, ласкавої ніжності для всіх і всього, що потребує піклування й захисту.
  Поетеса створює свій ліричний світ затишний, лагідний і сонячний, попри всі випробовування долі. Читаючи рядки, ніби відпочиваєш душею, яка відгортаючи все суєтне й другорядне, збирається з силою для справді вартісного й суттєвого. Лірична героїня Катерини Савченко живе в органічній злагоді із природою, у поезіях авторки насправді квітнуть вишні й стиха перемовляється надвечірні птахи. Її книги зворушують і зацікавлюють читача будь-якого віку, адже вони нагадують про щось таке, що необхідне нам у будь-яку вікову пору, аби серце не втрачало віру й надію.
                                               Твори:
Пучка сміху: Веселі діалоги. - Херсон: Персей, 2000.- 23 с.
На моїм порозі осінь…: Пейзажна лірика. - Херсон: Просвіта, 2001.- 31 с.
Пісня про матір: Поезії. - Херсон: Айлант, 2002.- 28 с.
Осінні мелодії: Пейзажна лірика. Вибране. - Херсон, 2004.- 24с., іл..
Таврійські небосхили: Вірші. - Херсон: Айлант, 2006.- 36с.
Незнищенне коріння правди: Нариси. Херсон: Айлант, 2008. - 126с.
А де ж батько, синку?!.: Повість. – Херсон: Айлант, 2010. -  36с.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------


                                                         Сусоров Віктор Дмитрович
                                                                ( нар. в 1938році )

Сусоров Віктор Дмитрович народився в м. Тамбов. З 1952 року мешкає на Херсонщині. Закінчив Борозенську середню школу, працював вчителем математики Андріївської восьмирічної школи, вчителем історії та іноземної мови Бобровокутської восьмирічної школи Великоолександрівського району. Закінчив історичний  факультет Одеського державного університету ім.Мечникова.
Професор, завідувач кафедрою історії України і культури професійного спілкування  Херсонського національного технічного університету.

                                                 Твори
Пусть время расскажет, какими мы были (Из истории комсомола Херсонщины 1900 – 1990гг.). – Херсон. – 2006. – 480с.
Бобровий Кут. 1807 – 1970рр. (Історичний нарис): Літературно – публіцистичне видання. – Херсон: Айлант, 2007. – 260с.іл.
Працею уславлені, Вітчизною відзначені (Нариси. Спогади). Херсон: Айлант, 2012. – 124с. іл..

------------------------------------------------------------------------------------------------------------

                                                                         Поле мне бумага,
                                                                                          А перо – мой плуг.

Фруг Семен Григорович
                                                                   (1860 – 1916)

 Народився  Семен Григорович Фруг – досить відомий поет кінця ХІХ – початку  ХХ ст. в селі Бобровий Кут в єврейській родині селянина – землероба. Навчався майбутній поет у місцевій школі, яка за його спогадами давала досить мало простору відчувати і мислити. У 1869 році Семен Григорович вступив до реального училища. Навчався там чотири роки. Після його закінчення повернувся до Бобрового Кута і продовжував удосконалювати староєврейську і російську мови.
 З 16-років розпочав самостійне життя. Батьки відрядили його до Херсона, там він влаштувався писарем у канцелярію казенного равіна. У вільні години багато читав, захоплювався поезією, особливо російською. Вивчав напам’ять вірші О.С. Пушкіна, Ю.М. Лермонтова, М.О.Некрасова. З інтересом читав він твори Т.Г.Шевченка. У 1879 році він почав писати вірші і декілька з них у 1879 році надіслав до Петербурзьких видань. Молодим поетом зацікавилися у журналі «Рассвет» і він за викликом редакції прибув до столиці.
   У 1885 році поет відвідав Херсон де і видав свою першу збірку «Вірші», в яких звучали мотиви жалю, терпіння, віри у краще майбутнє.
  У 1887 році в Санкт- Петербурзі вийшла нова збірка поезій «Думи і пісні», яка зміцнила популярність поета у літературному колі. У 1889 році вийшла перша збірка другим виданням.
  З середини 80 років ХІХ століття поет широко друкувався у літературних журналах «Вестник Європы», « Русская мысль», «Русское богатство».
    У 1891 році Фруга було вислано із столиці і до липня 1892 року він мешкав недалеко від Одеси. У 1897 році  оселився в столиці де і вийшло третє видання збірки «Вірші». В 90-х роках ХІХ століття поет видав книги «Зустрічі і враження», «Ескізи і казки». В 1902 році  видав нову збірку «Сіоніди» і інші вірші. Після 1908 року поет переїхав до Одеси. А в 1916 році помер.
                                Твори:
Вірші. – Санкт – Петербург. – 1885
Думи і пісні: Вірші.- Санкт – Петербург. – 1887
Молода поезія: Вірші. – Санкт – Петербург.- 1897
Зустрічі і враження: Поезія. – Санкт – Петербург.- 1898
Ескізи і казки: Поезія.- Санкт – Петербург.- 1899
Сіоніди й інші вірші.- Санкт – Петербург.-1902
Полное собрание сочинений в 6 томах.- Санкт – Петербург.- 1905

---------------------------------------------------------------------------------------------------------


                                                        В серця дітей любові вщерть налляйте,
                                                 Скупайте їх у слові золотім.
         
Олесь  Чайківський
(Олександр  Якович  Чайківський)
                                                              (нар. в 1938 році)

 Народився в  мальовничому селищі Велика Олександрівка, яке розтягнулося уздовж звивистої  ріки Інгулець.
 Там, серед таврійського степу, зростав і вбирав у себе живильні соки рідної землі. Війна обікрала його дитинство: у 4 роки був вирваний із рідної домівки із мамою потрапив до Волгоградської області, де вперше відчув, що він українець.
   Мабуть, саме там закладалися підвалини просвітництва, бо приходилося стверджувати свою окремішність: мову, традиції.
  На формування особистості  сильно вплинув батько. У дитячому серці назавжди закарбувалися пісні у його виконанні. «Тато годинами розповідав казки, які вчили нас з братом мудрості та розвивали творчу уяву»…
  Віршувати почав у 16 літ, але життя ставило свої запитання, і тому на тривалий час вирішив залишити поезію. У 1968 році Господь благословив Олександра на зустріч з творчою інтелігенцією Одеси – і ось почалося нелегка, але благородна справа просвітництва. Вони пропагували українську пісню, культуру, грали на бандурах.
  З 1988 року був активним будівничим товариства української мови та культури ім.. Т.Г. Шевченка.
   Олесь Чайківський переймається болями і надіями України, роздумує, як і чим їй допомогти. Вихід бачить один – бути активним у добрі, боротися.
  Головною темою у нашого автора є беззастережна любов до рідної землі, до природи, до історії.
  Запам’ятовуються і поезії на релігійну тематику, вони гарно передають атмосферу святості, піднесеності.

                              Твори:
Зросту гарячим маком.- Одеса: Друк, 2006. – 84 с.
Вогнем вулкану я палаю – Одеса: Друк, 2007.- 94 с.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------
      
                                                                    Роздоллям степу я живу

Микола  Єфремович  Швидун
                                                                  (нар. в 1932році)
.
  Народився в  селі Новокам’янка Великоолександрівського району в селянській родині.
 У 1952 році закінчив педагогічне училище, а в 1960 – Кримський педагогічний інститут ( історичний факультет).
  Із 1954 року працював учителем історії в рідній школі, а з 1961 по 1999 роки – був незмінним директором Новокам’янської школи.
  Друкувався в обласній і місцевій періодиці.  
                                Твори:
Весняні голоси: Вірші.- Херсон: Просвіта, 1998.- 27 с.
Не паліть очерет: Вірші.- Велика Олександрівка, 1999.- 32 с.
Ти до мене прийшла: Лірика.- Київ-Херсон: Просвіта, 2006.- 59 с.
Батьківська криниця: Лірика.- Київ-Херсон: Просвіта, 2006.- 59 с.
Мій метеор: Лірика.- Київ-Херсон: Просвіта, 2006.- 59 с.
Історія Нової Кам’янки.- Київ-Херсон: Просвіта, 2006.
Подих любистка. – Київ – Херсон: Просвіта, 2007. – 67с.
Моя душа постійно у тривозі:Збірка віршів. – Херсон :Айлант, 2012. – 192с.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------


                                                                                         Вигоювати хиби нашого життя
                                                                 ліпше із гумором та сатирою.

Григорій  Іванович  Шевела
                                                               (нар. в 1942 році)
                            
Григорій Іванович Шевела народився  на землі полтавській.
  Скінчив школу, вступив до Дніпропетровського медичного інституту, який і закінчив в 1968 році.
З 1972 року проживає у Великій Олександрівці.
  Почав працювати спочатку, як лікар районної санітарно-епідеміологічної станції.
   Автор гуморесок дійшов висновку, що вигоювати хиби нашого життя ліпше із гумором та сатирою.
   Погодилися з ним і редакції журналів «Перець», «Україна», «Соціалістична культура», «Ранок», «Хлібороб України», «Старт», кількох республіканських та обласних газет, де його усмішки були надруковані. Передавало їх і українське радіо. Включені вони також до колективного збірника « Придніпровські усмішки».
   Завжди вірить, що його гуморески обов’язково комусь припадуть до душі, викличуть усмішку, а когось змусять замислитись над своїми вчинками… 
                                 Твори:
Дивовижний випадок: Гуморески.- Сімферополь: Таврія, 1990.- 88с.













 

  

  











  








              

















































Немає коментарів:

Дописати коментар