Іконопис в селі Борозенське
Іконопис - різновид живопису, призначений
для створення священних зображень – ікон. Іконописання, в першу чергу, являється
духовним процесом. Всі отці церкви говорять, що ікона – це молитва. І у
майстра, який пише ікони, повинен бути відкритим духовний зір.
Іконописець Павло Кузнєцов, уродженець міста Херсон (з 2005 року проживає в селі Борозенське), - багато років провів
в монастирях Молдови, Росії, України…
Наприкінці 80-х років, перебуваючи в Молдавії, Павло випадково, за волею
долі, зайшов до чоловічого Свято-Успенського монастиря поблизу
міста Атаки, і сталося так, що, на запрошення настоятеля монастиря о. Євгенія, залишився виконати реставраційні роботи по
відновленню собору. Саме тут, в стінах монастиря,
відбулася зміна світогляду і творчого шляху художника. Далі -
благословення митрополита Кишинівського і всієї Молдови Володимира як духовне народження для нового духовного життя. Одинадцять років проживаючи в монастирі, Павло Кузнєцов займався розписом
храмів, реставрацією старих ікон і фресок, писав ікони для багатьох церков
Молдови.
В 2000 році почався новий етап в житті
майстра. Близько трьох років Павло працював іконописцем і проживав в
Свято-Донському чоловічому монастирі міста Старочеркаськ, писав ікони в
церквах Порт-Катона, Акая, Недвиговки та в інших храмах Ростовської-на-Дону
єпархії (Росія). Звідти пішов в м. Тимошевськ
Краснодарського краю: на запрошення ігумена Свято-Духова чоловічого монастиря
о. Георгія проживав і працював в монастирі, попутно виконуючи художні роботи в
храмах Краснодарського краю. І всі ці роки
займався не лише живописом – маючи віру, іконописець вивчав богослов'я, історію
церкви, християнства, історико-критичний аналіз Біблії, антропологію
містиків-ісихастів від Ареопагітиків до Григорія Палами, труди древніх
отців-подвижників.
Повернувшись
в Україну, Павло в Свято-Онуфріївському
чоловічому монастирі Черкаської єпархії займався відновленням старовинних фресок XIII століття. Працював майже в усіх (крім Сумської та Чернігівської) єпархіях
України: розписував храми, писав ікони. І скрізь, коли до нього зверталися з
проханням, навчав місцевих художників іконопису: так було і при розписі храму
Різдва Пресвятої Богородиці в станиці Донській, так було в 2003 році і під час
роботи в одній із сільських церков Донецької області - коли Павло розписував
місцеву церкву, до храму зайшов чоловік з юною донькою та звернувся до
іконописця з проханням взяти юну
художницю в підмайстри, щоб працювала разом і вчилась – і дівчина, дійсно-таки,
багато чому навчилась).
Пройшовши довгий і тяжкий шлях від художника
до іконописця, з роками відпрацьовуючи техніку письма, осягаючи канони церкви,
маючи багатий досвід, майстер іконопису проявляє готовність поділитися з будь
яким художником здобутими навичками іконописної творчості.
«Робота над іконою – це труд духовний, –
говорить Павло. - В поєднанні з постом і молитвою він здатен показати невидимий
внутрішній світ християнина, тобто через видимі фарби передати сенс того, що
відбувається з людиною при її зустрічі з Богом. Тому дивитися на ікону треба
духовними очима, бо саме ними можна розрізнити істинний образ від релігійної
листівки-картинки протестантських церков» (в
протестантських церквах немає ікон – прим. автора). «Бог дає кожному дар -
якийсь талант. Але він дається на Божу справу. Що я можу зробити, щоб віддячити
Богові? Я пишу ікони». «Людина, отримавши від Бога дар творчості, самостійно,
без допомоги Божої, не здатна здійснити творчий
подвиг – просто тоді немає натхнення. А при участі Святого Духа весь творчий
процес відбувається з такою легкістю і швидкістю, що викликає подив навіть у
того, хто творить. Після цього навіть важко повірити, що створений витвір
являється твоїм власним творінням…»
…Павло Кузнєцов з раннього дитинства дуже
любив малювати. Після школи, в 1981, році
закінчив Запорізьку філію художнього
училища зі спеціальності художник-портретист, під час служби в лавах Радянської
Армії був художником при політвідділі військової частини. Повернувшись додому,
працював в Херсонському рекламному комбінаті художником-оформлювачем
(оформлював дитячі садки, школи, поштові відділення, універмаги, магазини, кафе,
ресторани – всі заклади, звідки приходили заявки на оздоблювальні роботи).
І ось, - здавалося би, випадкова зустріч в
Херсонській єпархії с о. Павлом (Павло Степанович Галуненко помер 10 серпня
цього року, похований на території Свято-Катерининського собору в м. Херсоні, де протягом багатьох
років служив Господу і людям), на прохання якого молодий художник відновив
стару афонську ікону на кипарисовій дошці. Ця ікона св. Пантелеймона побувала в
пожежі, і на обгорілій лицьовій стороні збереглися лише кисті рук з ложечкою та
скринькою. «Витримуючи колір, тон і стиль я відновив її і повернув священнику,
– пригадує наш співрозмовник. – Він чомусь довго і суворо дивився на відновлену
ікону, потім посміхнувся та… благословив мене іти в монастир». Молодий чоловік здивувався і не придав тоді цьому
значення. А через пару років життєва дорога привела художника до стін Свято-Успенського монастиря…
В 2005 році пілігрим Павло Кузнєцов прийшов
в село Борозенське ( Великоолександрівський р-н
Херсонської обл.) Саме в той час в селі тільки-но збудували храм, і
вміння іконописця стало в пригоді. Майстер почав працювати: розписав купол,
зробив ряд ікон, дві Голгофи. Тоді ж, на
прохання прихожан церкви св. Олександра Невського (смт. Велика Олександрівка),
написав храмову ікону. Іконописець залишився жити в селі Борозенське. Відтоді
кожного року з благословення настоятеля місцевого Свято-Іллінського храму о.
Володимира він в приміщенні церкви пише ікони для храму. Під час роботи і
обговорення, в процесі спілкування священика о. Володимира і художника Павла
відбуваються живі конструктивні дискусії по богословським питанням. Також
майстер-іконописець при створенні ікон тісно співпрацює з місцевим
майстром-будівельником Анатолієм Самцовим і щиро відзначає: «Дивовижно і
радісно бачити, як Анатолій, працюючи над прикрасою храму, до своєї майстерної
праці докладає і часточку своєї душі».
Павло Кузнєцов говорить: «Торкнувшись сердець борозенців,
Господь створив в селі чудесний дім Божий».
Немає коментарів:
Дописати коментар