ПІСНЯ - ЦЕ БОЖИЙ ДАР НАРОДОВІ

                                             

                                          Донцов Анатолій Федорович

    У народі кажуть, що талановита людина - здібна у всьому. Ці влучні слова стосуються й Анатолія Федоровича. Колись, ще будучи учнем музичної школи, він пробує себе у написанні музичних творів. Працюючи викладачем школи мистецтв відчуває дефіцит ансамблевого репертуару.Тому сам почав писати п'єси і разом з учнями виконувати їх. З роками композиторський дар відшліфовується і з'являються дві збірки, які в основному складалися з класичних творів. Пише Анатолій Федорович пісні, вокальні духовні твори, але надає перевагу інструментальній музиці. У минулому році з'являється на світ ще одна музична збірка "Пісні мого краю" на вірші відомих місцевих поетів.

    Зараз ветеран праці, талановитий музикант і композитор перебуває на заслуженому відпочинку і продовжує займатися тим, що близьке і рідне серцю, без чого немислиме подальше життя. 

                                        Приінгулецький край

Над Інгульцем чарівна пісня лине,

Цвітуть сади, красуються поля,

Приінгулецький край і серцю мила

Великоолександрівська земля.

З давних - давен живуть тут добрі люди,

Леліють хліб, виховують дітей.

Їхні пісні лунають скрізь і всюди

Про рідний край, життя та про людей.

Руками створені ліси навколо,

Відпочивають діти в таборах. 

Одна із перших в Україні "Гідра"

Дала всім струм і світло у хатах.

Мій рідний край у новій Україні

Розправив крила, рветься до небес

І хоч не всім живеться добре нині - 

Світле майбутнє вже крокує десь.

Тож розцвітай на радість всій родині

Великоолександрівський наш край!

Хто буде в цих краях у новій днині - 

До нас у гості просим, завітай!

                                            Батьківська земля

Вийду до схід сонця в росянисте поле,

Навкруг золотисті пшеничні поля.

Край мій, придніпровський, таврійськії зорі,

Сонцем обігріта батьківська земля.

Батьківська земля моя, з мала і довіку,

Ти до мого серця міцно приросла,

Вибач, що тебе колись назавжди покинув

І стежина інша в життя повела.

Куди б гірка доля мене не кидала,

Як би мені часом добре не жилось,

Ніжною любов'ю тебе я кохаю

І за тебе, рідна, завжди я молюсь.

В далеких країнах прийшлось побувати, 

Бачив життя різно - зблизька і здаля

Та для мене ти свята, ти добра як мати,

Ласкава і щира, батьківська земля.

Хочу із струмочка водиці напитись,

Хочу доторкнутись до твого ім'я.

Хочу тобі низько - низько поклонитись,

Хочу, щоб назавжди ти була моя.

Батьківська земля моя,тебе пам'ятаю

В зелені садів твоїх, взимку, навесні...

Кращого куточка на світі не знаю

Де співає жайвір у небі пісні.