П'Ю НА ЗОРЯХ НАСТОЯНІ РОСИ

П'ю на зорях настояні роси.

Таку назву має збірка Миколи Швидуна, до якої увійшли ліричні поезії, присвячені нашому сьогоденню: любові до України, до свого краю. Тим збірка цікава не лише для автора, а й для його земляків, шанувальників поетичного слова. Хочеться вірити, що збірка "П'ю на зорях настояні роси" матиме свого читача.



У містечку оцім, на цих схилах розлогих
Мені випало жити, пізнавати свій світ.
Зустрічати людей кожен день на дорозі
І, піднявши ледь руку, говорить їм "Привіт!"

В глибині Інгульця голубе бачить небо.
Слухать хори пташок у сосновім лісу.
То ж скажіть ви мені, що людині ще треба, 
Щоб нести в своїм серці любов і красу.

                           Олександрівко! Олександрівко!                                                                           
                               Олександрівко Велика!
                                                                                
                               Розцвітай щодоби і цвіти, і цвіти
                                                                                
                               І не знай ніколи лиха
                                                                               
                               Моя рідна, моя мила                                                                              
                                Олександрівка Велика.

                              



Як не можна любить парк, що зветься "Зарічним"

І той міст підвісний й історичную ГЕС.

Все нам в душу ввійшло і давно стало звичним, 

Як добро або щастя, життя інтерес.

І поля золоті, і мотори проворні,

Рукотворних посадок зелені ряди.

З ними звуки вливаються  в серце мажорні

І я хочу співать, співать хочу завжди.